Вибір постачальника субстрату: тирса, пелети, добавки

Субстрат — це все, що гриб з'їсть за цикл: деревина, з якої він бере вуглець, і добавки, з яких бере азот. Від складу субстрату залежать швидкість заростання, урожай і частка заражених блоків. Від чистоти сировини залежить безпечність гриба: плодове тіло накопичує те, що було в деревині та висівках.

Рецептуру можна відпрацювати один раз. Сировина приходить щоразу нова, і саме вона визначає, чи повториться результат. Тирса з іншої породи, пелети з домішкою хвої чи висівки, що злежалися на складі, змінюють партію сильніше, ніж будь-яка поправка до рецепта. У цій статті розібрано, з чого складається субстрат для дереворуйнівних грибів, передусім їжовика гребінчастого (Hericium erinaceus), за якими ознаками обирати постачальника тирси, пелет і добавок, які документи просити й що перевіряти в кожній партії.

З чого складається субстрат

Субстрат для дереворуйнівних грибів має три складники й воду. Кожен складник купують в іншого постачальника, і вимоги до них різні.

Частки взято з рецептур, наведених нижче; це діапазон опублікованих варіантів, а не рекомендація.

Чому основи самої не досить

У деревині майже немає азоту. У досліді Atila (2019) дубова тирса містила 0,39 % азоту за співвідношення вуглецю до азоту 138,6. На самій дубовій тирсі їжовик дав біологічну ефективність 27,8 %, а з 20 % виноградних вичавок, які підняли азот до 0,77 % і знизили співвідношення до 69,4, — 64,3 % (Atila, 2019). Біологічна ефективність — це маса свіжих грибів у відсотках від маси сухого субстрату.

Добавки багатші на азот у п'ять–сім разів.

Джерело даних про протеїн: база Feedipedia (висівки пшеничні, висівки рисові — повножирні, з клітковиною 4–11 %, соєва лузга, солома). Азот розраховано діленням протеїну на 6,25; у джерелі цих цифр немає. Розкид у дужках важливий: протеїн у висівках різних партій відрізняється майже в півтора раза, тобто одна й та сама рецептура з різними висівками дає різний субстрат.

Співвідношення вуглецю до азоту

Оптимального співвідношення для їжовика в літературі знайти не вдалося. Для шиїтаке називають 30–35 : 1 за придатного діапазону 25–55 : 1, для гливи звичайної — 45–55 : 1 за діапазону 40–90 : 1 (Zied та ін., 2011). В іншій роботі Atila (2019) тривалість заростання їжовика зростала разом із цим співвідношенням і вмістом лігніну, а біологічна ефективність — разом із вмістом лігніну (Atila, 2019, Scientia Horticulturae).

Основа: деревина та її замінники

Порода

У дослідженнях їжовик найчастіше вирощують на дубовій і буковій тирсі.

Прямого порівняння дуба, бука, вільхи й берези для їжовика в одному досліді знайти не вдалося. Є старе німецьке порівняння бука й ясена: найвищий урожай, 254,3 г на кілограм субстрату, дала дрібна букова тирса з 20 % пшеничних висівок (Ehlers і Schnitzler, 2000; доступний лише реферат).

Гровери називають ширший список. GroCycle для їжовика радить бук, в'яз, дуб, клен і березу з 10–20 % пшеничних висівок (GroCycle). Ніна Бисько в журналі «Городник» для шиїтаке перелічує «дуб, клен, бук, вільха, береза, верба, тополя, осика» і прямо пише: «Не слід використовувати тирсу хвойних порід» (стаття).

Чому не хвойні

Хвойна деревина містить смоли й терпени, які пригнічують гриби.

• У південній жовтій сосні екстрактивні речовини становлять 3–9 % сухої маси. На необробленій сосновій трісці маїтаке, їжовик і глива «не росли або росли погано». Після того як інші гриби видалили 70–99,9 % екстрактивних речовин, на цій трісці плодоносили кілька видів гливи, маїтаке та їжовик (Croan, 2004).
• Компостування знижує вміст терпеноїдів у тирсі сосни Масона: з 3,89 % до 2,10 % за 30 діб і до 0,31 % за 60 діб. За даними, які наводять автори, добавка 0,1 % скипидару до листяної тирси зупиняла проростання міцелію (Zhang і Ying, 2019).

Для покупця з цього випливає два висновки. Навіть невелика домішка хвої в листяній тирсі може пошкодити. І свіжа хвойна тирса гірша за вилежану. На форумах грибників досвід суперечливий: одні пишуть, що на хвойних пелетах міцелій росте, але не плодоносить, інші — що успішно вирощували на них різні види. Можливе пояснення: під час пресування пелет деревина нагрівається, і частина летких речовин втрачається. Це наше припущення, дослідженням не перевірене.

Форма: тирса, пелети, тріска

Переваги й недоліки в таблиці — узагальнення досвіду гроверів і вимог стандартів, про які йдеться нижче.

Розмір частинок

Для шиїтаке показано, що надто дрібна фракція шкодить: на частинках, дрібніших за 0,85 мм, біологічна ефективність становила 87,1 % проти 107,4 % на фракції 0,85–1,7 мм (Royse і Sanchez-Vazquez, 2001). Бисько для шиїтаке називає тирсу завдовжки 2–3 мм і радить додавати тріску, якщо тирса дрібніша за 2 мм. Для їжовика є лише згадане німецьке спостереження на користь дрібної букової тирси. Практичне правило гроверів: дрібну тирсу змішують зі стружкою або тріскою, бо надто дрібні частинки ущільнюються й перекривають доступ повітря (GroCycle).

Солома й лушпиння соняшнику

Деревину можна частково або повністю замінити сільськогосподарськими відходами. Для України це важливо, бо лушпиння соняшнику й солома доступніші за дубову тирсу.

Розкид між дослідами великий. Він показує не стільки якість сировини, скільки різницю штамів, умов і кількості хвиль плодоношення, тому порівнювати можна лише варіанти всередині одного досліду.

Добавки

Що показали досліди з їжовиком

Останній рядок показовий: не кожен рослинний відхід корисний. Шкірка волоського горіха знизила врожай майже вдвічі проти самої тирси.

Що кажуть гровери

• Висівки 10–20 %. FreshCap для їжовика радить тирсу листяних порід із 10–20 % пшеничних висівок (посібник).
• Суміш тирси й соєвої лузги навпіл. Так звана Master's Mix: 50 % тирси, 50 % соєвої лузги, вологість 60 %. За FreshCap, урожай їжовика на ній «трохи вищий»; водночас така суміш заростає помітно повільніше за звичайну тирсу з висівками, а друга хвиля слабка (опис).
• Для шиїтаке багато добавки шкодить. GroCycle не радить цю суміш для шиїтаке: висока частка добавки знижує врожай і деформує плодові тіла (опис).

Ціна добавки — зараження

Чим більше добавки, тим поживніший субстрат і для гриба, і для плісняви. FreshCap пише, що більше висівок підвищує ймовірність зараження (опис блока); український ресурс про гливу повідомляє, що висівки в субстраті після гідротермічної обробки дають «практично 100 % зараження пліснявою» (veshenka-expert.info). Тому збагачений субстрат зазвичай стерилізують під тиском, а не пастеризують.

Для вибору постачальника це означає одне: якість добавки важить не менше, ніж якість основи. Запліснявілі чи заражені шкідниками висівки вносять у кожен блок концентроване джерело проблем.

На що дивитися, купуючи добавки

Висівки й лузгу продають як корм, і вимоги до них кормові, а не харчові. Текст ДСТУ 3016-95 знайти не вдалося, тому граничну вологість за стандартом треба звірити. Рисові висівки містять близько 17 % жиру, тому, імовірно, гіркнуть швидше за пшеничні; це наш висновок зі складу, а не дані досліду.

Гіпс і крейда

Мінеральні добавки становлять кілька відсотків суміші: у рецептурі Jozífek та ін. (2025) — 1 % гіпсу, у формулі Lu та ін. (2024) — 2 %, Бисько для шиїтаке називає 1–10 % крейди й гіпсу разом, щоб утримати pH 5,5–6,5. Купувати варто чистий сільськогосподарський або харчовий гіпс і кормову крейду: будівельні суміші можуть містити домішки, що регулюють тужавіння. Це наша порада; порівняльних досліджень гіпсу для грибів знайти не вдалося.

На що дивитися в постачальника

Три типи постачальників основи

На форумі лісопильників грибнику, який шукав тирсу, радили звертатися до виробників піддонів і меблів, де листяної тирси дуже багато; один учасник припускав, що свіжа деревина працюватиме краще за висушену в камері (Forestry Forum). Це думки учасників форуму; дослідження, яке порівнювало б свіжу й вилежану листяну тирсу, знайти не вдалося.

Ознаки, за якими оцінюють основу

Фракцію 1–3 мм виведено з двох джерел: досліду з шиїтаке, де фракція 0,85–1,7 мм була кращою за дрібнішу, і рекомендації Бисько 2–3 мм. Для їжовика це орієнтир, а не норма.

Як читати етикетку пелет

• На мішку має бути написано «100 % листяні породи» і «без добавок». На форумах грибників трапляються згадки про написи на кшталт «не менше 85 % листяних» і про суміші з хвоєю.
• Пелети для гриля й копчення часто містять ароматичні олії та хвойний наповнювач. Чисто листяні без ароматизаторів теж придатні, але кілограм коштує дорожче (NatureLion).
• Деякі марки паливних пелет містять зв'язувальні речовини або прискорювачі горіння, шкідливі для міцелію (там само). Стандарт на пелети дозволяє до 2 % добавок: крохмаль, кукурудзяне чи картопляне борошно, рослинну олію, лігнін.
• Партії відрізняються. Перш ніж брати цілий мішок, склянку пелет заливають гарячою водою: добрі розпадаються на дрібну легку тирсу з м'яким деревним запахом, без масляної плівки (NatureLion).

Український ринок

Що вдалося побачити у відкритих оголошеннях:

У переглянутих оголошеннях сертифікат ENplus мали соснові пелети, а не дубові. Це невелика вибірка, але вона показує: сертифікат якості палива і придатність для грибів — різні речі.

Для лушпиння соняшнику український ресурс про гливу дає чіткі критерії: «чиста, суха (6-10% вологості)», «без пилу та шматків бруду»; за вологості понад 16 % починається мікробіологічна активність; «якщо ви заходите до складу, а там стоїть запах вогкості чи плісняви, таке лушпиння краще не купувати» (veshenka-expert.info).

Зберігання в себе

Пелети зберігаються необмежено довго, поки сухі й не лежать на землі. Якщо пелети почали кришитися, розбухли чи пахнуть затхлим, вони набрали вологи, і їх краще не використовувати; відкритий мішок використовують за кілька тижнів або щільно закривають (NatureLion). Висівки купують невеликими партіями під місячну потребу.

Документи й сертифікати

Жоден із поширених сертифікатів не створений для грибництва. Кожен відповідає на своє питання, і важливо розуміти, чого він не гарантує.

Рядок про FSC і PEFC — наш висновок із того, що їхні описи говорять лише про походження й облік матеріалу (FSC, PEFC).

Що саме нормує стандарт на пелети

Важкі метали однакові для всіх класів, мг/кг сухої маси: миш'як ≤ 1, кадмій ≤ 0,5, хром ≤ 10, мідь ≤ 10, свинець ≤ 10, ртуть ≤ 0,1, нікель ≤ 10, цинк ≤ 100 (ISO 17225-2, ENplus ST 1001). В Україні цей стандарт прийнято як ДСТУ EN ISO 17225-2:2022; за повідомленням асоціації МАСМА, його планували ввести в дію з 1 січня 2023 року (МАСМА).

Чотири положення важливі для грибника.

• Добавки дозволені, до 2 %. ISO вимагає вказати їхній тип і кількість і як приклади називає крохмаль, кукурудзяне й картопляне борошно, рослинну олію, лігнін; ENplus — те саме. Для гриба ці речовини, найімовірніше, нешкідливі, але про них треба знати.
• Породу вказувати не зобов'язані. ISO 17225-2 і ENplus не вимагають зазначати породу чи частку листяної і хвойної деревини.
• Сліди клею й мастил допускаються. ISO: незначні кількості клею, мастила та інших лісопильних добавок прийнятні, якщо хімічні показники пелет у межах норми.
• Клас B допускає хімічно оброблені залишки деревообробки за ISO, якщо важкі метали й галогенована органіка не перевищують рівнів чистої деревини. ENplus жорсткіший: деревина зі знесених будівель і хімічно оброблена деревина заборонені для всіх класів.

Висновок: клас A1 — мінімальна вимога, а породний склад і перелік добавок треба фіксувати окремо, у договорі або специфікації.

Український ДСТУ 8358:2015 поділяє пелети за групою порід (хвойні, листяні, змішані) і для першої групи якості встановлює вологість до 10 %, зольність до 1,0 %, миш'як до 0,8, кадмій до 0,5, хром до 8, мідь до 5, ртуть до 0,05, цинк до 100, свинець менше 10 мг/кг (текст стандарту). Групу порід за цим стандартом варто прямо вписати в договір.

Органічне виробництво

Якщо гриби продаватимуться як органічні, склад субстрату визначає закон. Регламент (ЄС) 2018/848, додаток II, частина I, пункт 2.1 дозволяє для грибів лише такі компоненти (текст):

• гній та екскременти тварин з органічних господарств; з інших господарств — лише коли органічних немає і не більше 25 % маси компонентів субстрату;
• продукти сільськогосподарського походження з органічних виробничих одиниць;
• торф, не оброблений хімічними продуктами;
• деревину, не оброблену хімічними продуктами після вирубки;
• мінеральні продукти, воду і ґрунт.

З цього випливає, що висівки й солома для органічних грибів мають самі бути органічними, а для деревини достатньо, щоб її не обробляли після вирубки. Український порядок органічного виробництва (постанова КМУ № 970 від 23.10.2019, пункт 112) містить те саме формулювання: «деревину, не оброблену після вирубки хімічними речовинами» (текст).

Що просити в постачальника

• письмове зазначення породного складу й переліку добавок;
• протокол випробувань партії: вологість, зольність, важкі метали;
• протокол радіологічного контролю для деревини;
• для висівок — посвідчення якості з вологістю й протеїном, дата виробництва;
• для органічного виробництва — сертифікат на сільськогосподарську сировину й підтвердження, що деревину не обробляли.

Забруднення

Гриб не лише росте на субстраті, а й переносить із нього речовини в плодове тіло. Для деяких забруднювачів це перенесення виміряно.

Важкі метали

У шиїтаке, вирощеному на трьох ділянках у Ченду, кадмій переходив із субстрату в плодове тіло інтенсивніше, ніж свинець, хром і миш'як (Pei та ін., 2015). Коефіцієнтів перенесення для їжовика знайти не вдалося.

Європейські межі для грибів за Регламентом (ЄС) 2023/915, на сиру масу (текст):

Їжовик потрапляє в рядок із найжорсткішою межею кадмію.

Звідси власна оцінка. Свіжий гриб містить близько 90 % води, тому межа 0,050 мг/кг на сиру масу відповідає приблизно 0,5 мг/кг на суху. Стандарт на пелети допускає до 0,5 мг/кг кадмію на суху масу. Якщо кадмій переходить у гриб у тій самій концентрації, що в субстраті, гриб із таких пелет опиниться біля межі. Це оцінка з припущеннями, а не вимірювання, проте висновок практичний: відповідність пелет паливному стандарту не гарантує, що гриб пройде харчову норму, і фактичний вміст кадмію в партії варто знати.

Радіонукліди

Для України це окреме питання через деревину з північних областей. Найкраще перенесення цезію вивчено в Японії після Фукусіми.

У ГНПАР-2005 тирса й пелети окремо не названі. Текст ГНПАР-2005 вдалося знайти лише на сторонньому сайті, його треба звірити з офіційним.

Головне тут — розрив між нормами. Деревина, яка проходить як паливо з 600 Бк/кг, помітно брудніша, ніж японський орієнтир для грибного субстрату (200 Бк/кг), а гриб з неї має вкластися в 40 Бк/кг. Груба власна оцінка: субстрат із такої деревини за вологості 60 % матиме близько 240 Бк/кг сирої маси, і навіть за найнижчого співвідношення з японського досліду, 0,2, гриб отримає близько 48 Бк/кг, тобто більше за норму. Тому від постачальника потрібна не довідка «відповідає нормі», а фактична цифра в бекерелях на кілограм і регіон заготівлі.

У японських дослідах перенесення цезію в шиїтаке зменшувалося зі зростанням вмісту азоту в субстраті (Hiraide, 2021), а добавка берлінської лазурі до субстрату гливи помітно знижувала активність цезію в грибах (Hiraide та ін., 2015).

Оброблена деревина й плити

Тирса з МДФ, ДСП і фанери містить смоли, просочена деревина — антисептики, фарбована — пігменти. Досліджень про вплив саме цих матеріалів на культивовані гриби знайти не вдалося. Правило випливає з іншого: органічні норми дозволяють лише необроблену деревину, ENplus забороняє хімічно оброблену навіть у паливі, і харчовий продукт не має причин бути менш вимогливим за паливо.

Про ланцюгову оливу є лише фермерський звіт: нафтова олива «може вбивати спори», тому для щеплення грибних колод автор використовував біорозкладну оливу (SARE). Це не рецензоване джерело.

Пестициди в соломі й висівках

Залишки препаратів, якими обробляли зернові, переходять у гриби. У польському дослідженні печериці майже 90 % звичайних субстратів містили регулятор росту мепікватхлорид, і його знайшли в грибах у концентрації 0,005–0,051 мг/кг, тобто в межах допустимого рівня (Szumigaj-Tarnowska і Miszczak, 2025). Коли пшеничну солому для гливи знезаражували тіофанат-метилом, за дози 60 мг/кг у грибах знайшли 5,39 мкг/кг карбендазиму, а за 50 мг/кг залишків не виявили (Sharma та ін., 2020). Для їжовика й шиїтаке таких даних знайти не вдалося.

Мікотоксини у висівках

Мікотоксини зосереджуються в оболонках зерна: у висівках і кормовому борошні дезоксиніваленолу більше, ніж у борошні (Belluco та ін., 2017). Європейська межа дезоксиніваленолу для необробленого зерна злаків з 1 липня 2024 року — 1000 мкг/кг (для твердої пшениці й кукурудзи — 1500), для продуктів помелу — 600 мкг/кг (Регламент (ЄС) 2024/1022). Даних про те, чи переходять мікотоксини з висівок у плодове тіло, знайти не вдалося. Незалежно від цього запліснявілі висівки — пряме джерело зараження блоків.

Вхідний контроль партії

Документи описують партію на папері. Те, що приїхало, перевіряють самі, і більшість перевірок не потребує лабораторії.

Джерела орієнтирів: проба на розмокання й норма води — NatureLion; проба на стискання — GroCycle; pH — Mushroom Appreciation, а Бисько для шиїтаке називає 5,5–6,5. Спосіб визначення вологості висушуванням і рядки про колір та шкідників — загальна практика.

Пробна партія — найнадійніша з перевірок. Вона ловить те, чого не показує жоден документ: домішку хвої, зміну фракції, приховану плісняву. Український ресурс про гливу радить те саме для пелет із лушпиння: «Спочатку необхідно провести випробування на маленькій партії».

Лабораторні аналізи — важкі метали, радіонукліди — варто робити під час вибору постачальника й повторювати, коли він змінює джерело деревини. Надійніше перевіряти не лише сировину, а й готові гриби: саме до них застосовується харчова норма.

Що кажуть гровери

Досвід із форумів і сайтів постачальників зводиться до кількох спостережень. Це не дослідження, але саме тут зібрано помилки, яких не описують у статтях.

• Паливні пелети — найпоширеніша основа в малих господарствах. Їх цінують за сталу вологість і зручне зберігання. Базовий рецепт FreshCap на блок 2,3 кг: 5 склянок пелет, 1¼ склянки пшеничних висівок і 1,4 л води (опис).
• Породу перевіряють самі. Напис на мішку буває неточним, тому дивляться на колір, нюхають і роблять пробні блоки.
• Про хвойні пелети згоди немає. Є свідчення про невдачі й про успіх; наукові дані підтримують обережність.
• Висівки й соєву лузгу купують у кормових магазинах. Це дешево, але кормова сировина може прийти зі шкідниками.
• Більше добавки — більше врожаю й більше заражень. Суміш навпіл із соєвою лузгою вимагає бездоганної стерилізації.
• Пелети дешеві. У Канаді мішок 18 кг (40 фунтів) паливних пелет коштує 6–10 доларів (NatureLion).
• Свій постачальник тирси — це домовленість із конкретною лісопилкою. Гровери шукають ту, що пиляє лише листяні породи, і домовляються про окремий збір тирси.

Відгуків українських гроверів про конкретні марки пелет і про субстрат для їжовика у відкритих джерелах знайти не вдалося.

Порядок дій

1. Визначити рецептуру: основа, добавка, мінерали. Від неї залежить, яких постачальників шукати.
2. Знайти двох–трьох постачальників основи з однією листяною породою: лісопилку або виробника пелет.
3. Поставити запитання: породний склад, чи є хвоя, чи є добавки, звідки деревина, як зберігається, чи стала сировина впродовж року.
4. Попросити документи: протокол випробувань партії, радіологічний контроль з фактичною цифрою, посвідчення якості на висівки.
5. Взяти зразки й провести вхідний контроль: запах, домішки, вологість, проба на розмокання.
6. Зробити пробну партію блоків із кожного зразка поруч, за однакових умов; порівняти заростання, зараження й урожай.
7. Віддати на аналіз сировину обраного постачальника й перші гриби з неї: кадмій, свинець, цезій-137.
8. Зафіксувати вимоги письмово: порода, фракція, вологість, відсутність хвої та обробленої деревини.
9. Мати запасного постачальника, перевіреного тією самою пробною партією.
10. Перевіряти кожну нову партію вхідним контролем і записувати, з якої партії сировини зроблено які блоки.

Джерела

Субстрати для їжовика та інших грибів

1. Atila F. (2019). The use of phenolic-rich agricultural wastes for Hericium erinaceus and Lentinula edodes cultivation and its effect on yield performance. Ege Üniversitesi Ziraat Fakültesi Dergisi, 56(4), 417–425.
2. Atila F. (2019). Lignocellulosic and proximate based compositional changes in substrates during cultivation of Hericium erinaceus mushroom. Scientia Horticulturae, 258, 108779.
3. Atila F. et al. (2018). The effect of some agro-industrial wastes on yield, nutritional characteristics and antioxidant activities of Hericium erinaceus isolates. Scientia Horticulturae, 238, 246–254.
4. Ko H. G. et al. (2005). Comparative study of mycelial growth and basidiomata formation in seven different species of the edible mushroom genus Hericium. Bioresource Technology, 96(13), 1439–1444.
5. Jozífek M. et al. (2025). Selenium Uptake by Hericium erinaceus Basidiocarps on Various Substrates and Their Effect on Growth and Yield. Agriculture, 15(5), 460.
6. Jahedi A. et al. (2024). Revival of wild edible-medicinal mushroom (Hericium erinaceus) based on organic agro-industrial waste. Scientia Horticulturae, 323, 112510.
7. Lu Z. et al. (2024). Optimization of substrate formulation for Hericium erinaceus by replacing wood by straw and their effect on enzyme activities. Frontiers in Plant Science.
8. Sholyavei Sh., Mishra S. K. (2020). The Productivity of Genotypes of Hericium erinaceus on Wheat Straw and Poplar Sawdust Based Growing Media. Indian Journal of Pure & Applied Biosciences, 8(6), 396–405.
9. Chutimanukul P. et al. (2023). Commercial scale production of Yamabushitake mushroom (Hericium erinaceus) using rubber and bamboo sawdust substrates in tropical regions. Scientific Reports, 13, 13316.
10. Figlas D., González Matute R., Curvetto N. (2007). Cultivation of Culinary-Medicinal Lion's Mane Mushroom Hericium erinaceus on Substrate Containing Sunflower Seed Hulls. International Journal of Medicinal Mushrooms, 9, 67–73.
11. Ehlers S., Schnitzler W. (2000). Studies on the growth of the basidiomycete Hericium erinaceus. Champignon, 415, 147–150 (реферат).
12. Royse D. J., Sanchez-Vazquez J. E. (2001). Influence of substrate wood-chip particle size on shiitake (Lentinula edodes) yield. Bioresource Technology, 76(3), 229–233.
13. Croan S. C. (2004). Conversion of conifer wastes into edible and medicinal mushrooms. Forest Products Journal, 54(2), 68–76.
14. Zhang, Ying (2019). Terpenoid degradation in Pinus sawdust for edible fungi. BioResources, 14(4).
15. Zied D. C., Savoie J.-M., Pardo-Giménez A. (2011). Soybean, the main nitrogen source in cultivation substrates of edible and medicinal mushrooms. InTech.
16. Feedipedia: wheat bran, rice bran, soybean hulls, straws.

Забруднення

17. Pei D. et al. (2015). Bioconcentration factors and potential human health risks of heavy metals in cultivated Lentinus edodes in Chengdu. Journal of Food Protection, 78(2), 390–395.
18. MAFF (2021). Radioactive materials in food: reference.
19. Hiraide M. et al. (2015). Reducing radioactive cesium transfer from sawdust media to Pleurotus ostreatus fruiting bodies. Journal of Wood Science.
20. Hiraide M. (2021). Factors affecting the cesium transfer factor to shiitake (Lentinula edodes) cultivated in sawdust medium. Journal of Wood Science.
21. ГН 6.6.1.1-130-2006. Допустимі рівні вмісту радіонуклідів 137Cs і 90Sr у продуктах харчування та питній воді.
22. ГНПАР-2005. Гігієнічний норматив питомої активності радіонуклідів у деревині.
23. Szumigaj-Tarnowska J., Miszczak A. (2025). Role of mushroom substrate in the transfer of fungicide residues to Agaricus bisporus. Acta Scientiarum Polonorum Hortorum Cultus, 24(6), 67–84.
24. Sharma V. P. et al. (2020). Substrate sterilization with thiophanate-methyl and its biodegradation to carbendazim in oyster mushroom. Environmental Science and Pollution Research, 27, 899–906.
25. Belluco B. et al. (2017). Deoxynivalenol in wheat milling fractions: A critical evaluation regarding ongoing and new legislation limits. Journal of Cereal Science, 77, 284–290.
26. Регламент (ЄС) 2023/915 про максимальні рівні контамінантів у харчових продуктах.
27. Регламент (ЄС) 2024/1022 щодо дезоксиніваленолу.
28. SARE, проєкт FNE10-678. Фермерський звіт про щеплення колод.

Стандарти й норми

29. ISO 17225-2, редакція FDIS.
30. ENplus ST 1001:2022.
31. ДСТУ 8358:2015. Брикети та гранули паливні з деревини.
32. МАСМА. Про впровадження стандартів на тверде біопаливо.
33. Регламент (ЄС) 2018/848 про органічне виробництво, додаток II.
34. Постанова КМУ № 970 від 23.10.2019 «Про затвердження Порядку (детальних правил) органічного виробництва та обігу органічної продукції».
35. FSC, PEFC: сертифікація ланцюга постачання.

Практика гроверів і ринок

36. Бисько Н. Еліксир життя: інтенсивна технологія вирощування грибів шіїтаке. Журнал «Городник» (архівна копія).
37. veshenka-expert.info. Сировина для субстратів.
38. FreshCap: їжовик, Master's Mix, тирсовий блок.
39. GroCycle: тирсові блоки, Master's Mix.
40. NatureLion. Hardwood fuel pellet substrate.
41. Forestry Forum: тирса з лісопилки для грибів.
42. Mushroom Media Online. Storing your wheat bran.
43. Mushroom Appreciation. Choosing and preparing a mushroom substrate.
44. Українські продавці: Inter-Lis, Prom.ua, SB Plus, Krona Impuls, висівки за ДСТУ 3016-95.